Навчання — це процес інтелектуального й духовного розвитку особистості. Як відомо, характер і ступінь навчальної діяльності учнів можуть бути різними. Щоб навчальний процес був успішним, треба розвивати пізнавальну активність школярів. А це свідомий процес здобуття знань, перетворення знань у переконання, розвиток інтересу до навчальної діяльності, самостійність думки та практичних дій учнів.

Д. Вількеєв, М. Данилов, І. Лернер, І. Огородніков, Н. Половнікзва, В.Сухомлинський, К. Ушинський вважають, що пізнавальна активність — це внутрішня готовність школярів до самостійного оволодіння знаннями при наполегливих вольових зусиллях. Потреба пізнання невідомого спонукає учнів до подальшої участі в напруженій розумовій та практичній діяльності.

Глибше проникнення у зміст і форму літературного твору, у світ його літературних образів дає змогу відчути радість самостійного пізнання, насолоду творчого мислення. Тільки такий підхід до викладання літератури в школі може забезпечити розвиток логічного й образного мислення учнів, виробити в них навички самостійної роботи, розвинути пізнавальну активність школярів. В. Золотникова наголошує, що самостійна робота учнів над літературним твором збуджує їхню творчу активність та інтереси.